Dwujęzyczne polsko-ukraińskie wydanie. Zysk ze sprzedaży książki przeznaczamy na pomoc dzieciom z Ukrainy, wspierając działalność stowarzyszenia SOS Wioski dziecięce. Maja chodzi do czwartej klasy. Lubi fryzurę zwaną „kocie uszka", zielony kolor, kluski z serem, mopsy i arbuzy!
W klasie Mai jest jeszcze szesnaścioro innych dzieci, a każde z nich ma inną historię, inną rodzinę i inaczej wygląda. Lubią swoje towarzystwo, choć zdarza im się ze sobą sprzeczać, a czasem również z kogoś naśmiewać.
Nad wszystkim czuwa jednak pani Julia, która potrafi rozwiązać szeroki i tłumaczy, że każdy człowiek zasługuje na szacunek i nie można nikogo krzywdzić ani sprawiać mu przykrości. W klasie są aż trzy Sofijki, Sofijka druga ma tatę i dwie mamy, jedna z nich mieszka daleko w Australii i przesyła córce pocztówki z kangurami.
Tata Sofijki trzeciej zniknął podczas wojny i do tej pory nie wiadomo, gdzie jest. Aksana jest Białorusinką, ale urodziła się w Kijowie. Jej mama zmarła, a dziewczynka niezwykle za nią tęskni. Chrystyna mieszka z babcią, a z rodzicami kontaktuje się przez Skype’a, z kolei rodzicom Kyrylo odebrano prawa rodzicielskie, lecz na szczęście trafił na wspaniałego opiekuna – Borysa, który jest zapalonym podróżnikiem.
Dzięki opowieści Mai poznajemy wszystkie dzieci i ich historie – czasem wesołe, a czasem niezwykle smutne. Nie ma znaczenia, czy jesteś częścią śladowej, czy obfitej rodziny, czy łączą was więzy krwi, czy nie, i ile masz mam albo tatusiów.
Najważniejsze jest to, żeby się wzajemnie kochać i szanować. To prawdziwa wartość, opisana w tej książce. Wydawnictwo dziękuje drukarni Dimograf, Arctic Paper, tłumaczce, graficzce i całemu zespołowi redakcyjnemu za wsparcie tego projektu.
Двомовне польсько-українське видання Прибуток з продажу призначений на допомогу дітям з України Майя ходить у четвертий клас. Вона любить зачіску «котячі вушка», зелений колір, макарони з сиром, мопсів та кавуни!
У класі Майї ще шістнадцятеро інших дітей, кожна з яких має власну історію, сім’ю та неповторний вигляд. Вони люблять товариство одне одного, хоча інколи сваряться, а інколи ще й насміхаються. Усе пильнує пані Юлія, яка вміє розсудити суперечки та пояснює, що кожна людина заслуговує на повагу і тому не можна нікого кривдити, ані завдавати болю.
У класі є аж три Софійки, Софійка Друга має тата та дві мами, одна з них живе в Австралії та надсилає доньці листівки з кенгуру. Тато Софійки Третьої зникнув під час війни і дотепер ніхто не знає де він.
Аксана білоруска, але вона народилася у Києві. Її мама померла, а дівчинка дуже за нею сумує. Христина мешкає з бабцею, а з батьками спілкується через Скайп, батькам Кирила забрали батьківські права, але на щастя він натрапив на чудового наставника – Бориса, котрий є завзятим мандрівником.
Завдяки розповіді Майї ми знайомимося з усіма дітьми та їхніми історіями – інколи веселими, інколи дуже сумними. Немає значення чи ти частина маленької, чи великої сім'ї, чи у вас є кровні зв'язки, чи ні, а також скільки в тебе мам або татусів...
